Менюк Олександр, 5-Б

Листопад 2007

Ви собі не уявляєте, яка прекрасна наша школа восени!

Вхід до школи прикривають дві величезні тополі. Здається, що вони перешіптуються. Багато тополі бачили і можуть розповісти про тих, хто вчився і хто вчиться.

Мабуть, ці дерева, як і я, найбільше в світі люблять свято першого дзвоника. Як радісно зустрітися з друзями після канікул! Звідусіль линуть розповіді про пригоди та подорожі на літніх канікулах. Безліч осінніх квітів виринає з поміж рядів учнів. Вся школа шикується на святкову лінійку. Для когось – це перший дзвінок в житті, а для когось цей дзвінок – початок випускного року.

Урочисті слова, теплі побажання...

І ось лунає дзвоник. Учбовий рік почався.

_________________________________

Лощонова Ганна, 6-Б

Листопад 2007

Школа 155 – різнобарвна казка

Кожен клас, готуючись до Дня школи, вибирає собі назву, а у моїй уяві з'являються казкові міста: "Калинонька" уквітчалася китицями знань, веселий та рухливий "Диво клас" засяяв світлом науки, "Мурахи" тягнуть до мурашника нові знання, а "Джмелі" не відриваючись ні на хвилинку від праці, продовжують збирати пилок знань. Веселі і добрі "Їжачки" разом йдуть до поставленої мети – стати розумнішими.

А для мене школа – це місце, де поєдналися фарби душі.

Школа – поєднання фарб душі.

Розцвіли в ній китиці науки,

золотаві знань кущі.

Тут блакитні мрії на уроках,

Тут червоні тестів затоки,

Сяє школа світлими зірками,

Поєдналися веселощі й навчання,

Школа – досконалий світ пізнання.

  _________________________________

155-та вічно молода, прекрасна і творчо розквітаюча!

(із статті редактора шкільної газети "Провесінь", президента школи 1995 р. Юричка Андрія)

Шко­ла – це жит­тя. Жит­тя у мініатюрі. Ще у школі виявляються усі хо­роші та по­гані якості дітей, їхні здібності, ба­жан­ня та наміри. Бо шко­ла – пер­ша ступінь ви­про­бо­ву­вань, пер­ша пе­ревірка твоїх знань і мож­ли­во­стей. То­му, хто скла­дає цей пер­ший іспит на відмінно, відкри­ва­ють­ся ши­рокі мож­ли­вості та го­ри­зон­ти. Крім то­го, людина про­во­дить у школі більшу по­ло­ви­ну сво­го ди­тячого жит­тя. Са­ме то­му для ба­гать­ох по­колінь чотирьохпо­вер­хо­ва си­ньо-зе­ле­на спо­ру­да по ву­лиці Ар­те­ма, 5 ста­ла рідною до­мівкою. За шість де­ся­тиріч її існу­ван­ня у школі здо­бу­ло пов­ну се­ред­ню освіту близь­ко двох з по­ло­ви­ною ти­сяч чоловік. Ба­га­то з них ста­ло відо­ми­ми вчени­ми, з до­к­торсь­ки­ми та кан­ди­датсь­ки­ми сту­пе­ня­ми, жур­наліста­ми, вчите­ля­ми, про­с­то дер­жав­ни­ми служ­бов­ця­ми.

Усі ро­ки сво­єї роботи, починаючи з 1 вересня 1936 року, шко­ла була з ук­раїнською мо­вою ви­к­ла­дан­ня. Хоч у по­воєнні ро­ки у ній бу­ли ор­ганізо­вані російські кла­си за ра­ху­нок дітей-пе­реростів з інших шкіл.

На да­ний час у школі навчається 620 учнів 1-11 класів у 19 кла­сах. Ще 20 років то­му, під час "ти­хої" Брєжнєвсько-Су­словсь­кої ру­сифікації у школі, за об­раз­ним вис­ло­вом Івана Драча, вчили­ся лише діти пись­мен­ників та двірників. Шко­лу навіть зби­ра­ли­ся за­кри­ва­ти, бо навчало­ся у ній ли­ше 300 учнів, чого не бу­ло у жодній школі.

Але тим не мен­ше, в часи за­стою 155-та вва­жа­ла­ся найк­ра­щою у Києві за змістом і рівнем навчаль­но-ви­хов­ної ро­бо­ти. На­при­к­лад, у 70-ті ро­ки ряд пред­метів, як і за­раз, ви­к­ла­да­ли­ся англійсь­кою мо­вою. Ду­же ба­га­то но­во­го у житті шко­ли вне­сло ос­таннє де­ся­тиріччя. Цьо­му спри­я­ли і всі ті зміни у житті суспільст­ва, які почали­ся у се­ре­дині 80-х років.

Перш за все у зв`яз­ку з кар­ди­наль­ни­ми зміна­ми у свідо­мості, пов`яза­ни­ми з по­си­лен­ням ува­ги до ук­раїнської мо­ви, історії, куль­ту­ри та зро­стан­ням національ­ної свідо­мості, ба­га­то батьків почали відда­ва­ти пе­ре­ва­гу саме ук­раїнським шко­лам. Прий­ом у перші кла­си став кон­курс­ним.

З 1988 року шко­ла почала здійсню­ва­ти перші обмінні про­гра­ми зі шко­ла­ми аме­ри­кансь­ких штатів Арізо­ни та Мерілен­ду. Ціка­вим та­кож є той факт, що пер­ши­ми учня­ми з Ук­раїни, що пе­ре­сту­пи­ли поріг за­лу засідань Ас­самб­леї ООН ста­ли учні са­ме на­шої шко­ли. Уже досить тривалий час учні та вчителі відвіду­ють США, а аме­ри­канські студенти та викладачі – українську шко­лу. Жи­вуть у сім`ях, навчаються на уро­ках. У 1995-1996 навчаль­но­му році шко­ла прий­ма­ла учнівську де­ле­гацію із гімназій Гол­ландії. Пізніше відбувся візит-відповідь.

З 1991-1992 навчального року у школі започатковується ек­спе­ри­мент, а потім і на постійній ос­нові, вве­ден­ня ака­демічних спеціалізацій учнів 10-х класів: гу­манітар­но­го, фізи­ко-ма­те­ма­тично­го та хіміко-біологічно­го профілю. При цьо­му по­глиб­ле­не вивчен­ня англійсь­кої мо­ви зберігається для всіх класів. А з 7-го кла­у учні крім англійсь­кої вивчають ще од­ну мо­ву: фран­цузь­ку або німець­ку. Кожен має можливість побачити рівень своїх знань ще протягом чверті, адже після кожної теми проводяться тестування (разом з оцінкою контрольних вони визначають успішність учня за чверть чи за рік). Зазвичай, відсоток відхилення остаточної оцінки від тестової досить незначний. Учень має змогу сам побачити де йому слід довчити, що саме перескласти.

У школі пра­цює ба­га­то ви­со­ко­к­валіфіко­ва­них пе­да­гогів. Це, перш за все, ве­те­ра­ни шко­ли: Бо­жок В. А., яка пра­цює з 1958 ро­ку, спочат­ку – заучем, потім – ди­ре­к­то­ром, а те­пер – учите­лем англійсь­кої мо­ви; вчителі праці, і, до ­речі, ко­лишні учні на­шої шко­ли, Харчен­ко З. С. та Онищенко Б. Г.; Костильва О. В. – вчитель­ка англійсь­кої мо­ви та літе­ра­ту­ри; Левчен­ко Н. М., Школьник В. В., Ку­лик Л. В., Щер­би­на Г. М. – вчителі почат­ко­вих класів. Ко­ри­сту­ють­ся ви­со­ким ав­то­ри­те­том і відзначають­ся про­фесійним рівнем вчителі, які прийш­ли до шко­ли порівня­но недавно, це – вчитель­ка ук­раїнської мо­ви та літе­ра­ту­ри Са­фа­ро­ва Г. М., вчителі російсь­кої мо­ви Біло­ус В. С. та Хо­ло­ден­ко Л. Б. Вчителі англійсь­кої мо­ви Кри­во­ручко М. С., Гри­щен­ко В. В., Мітіна Т. С., Ри­ба­кова Л. А., Ко­зе­лець­ка І. С., Ти­мо­шик Н. В., Кан­тор С. М., вчитель фран­цузь­кої, Андрущак А, Є., вчитель німець­кої мови Мільман Є. Б., вчителі ма­те­ма­ти­ки Ступ­ниць­ка В. О., Пили­пен­ко В. Я., Бой­ко С. М., вчителі біології та гео­графії Чор­но­б­ровкіна Л. В., Пе­т­рик Н. І., Бон­да­рен­ко І. Л., вчителі історії Стьопічева Г. М,, Іванчен­ко В. В., вчитель фізи­ки, кан­ди­дат фізико­-ма­те­ма­тичних на­ук, Ле­щен­ко П. В., вчителі фізви­хо­ван­ня По­ля­ко­ва С, І., Васне­цо­ва О. І..

Навчаль­ний процес у школі поєднується з си­с­те­мою по­за­у­рочних та по­за­к­ла­с­них ви­хов­них заходах. У школі пра­цю­ють гур­т­ки з хо­рео­графії, шейпінгу, роз­вит­ку пам'яті, пе­т­риківсько­го розпи­су, секція за­галь­нофізичної підго­тов­ки.

Ос­танніми ро­ками у школі за­твер­ди­ли­ся тра­диції свят­ку­ван­ня Пер­шо­го і Ос­тань­о­го Дзво­ни­ка, Дня Вчите­ля, Дня Андрія, Но­ворічно­го Свя­та, Дня Ва­лен­ти­на, Дня Хлопців, 8 Березня, Хелоувіна. Проводяться конкурси стінгазет.

Особливого розвитку набув процес самоврядування. Декілька разів на рік збирається Віче учнів старших класів, де фор­мується і звітує про свою ро­бо­ту учнівське са­мо­вря­ду­ван­ня шко­ли – Учнівська ра­да на чолі з Пре­зи­ден­том. До скла­ду Учнівської ра­ди вхо­дять пре­зи­ден­ти 1-11 класів, та Міністри Освіти, Шеф­ст­ва, Інфор­мації, Спор­ту, Міжшкільних зв`язків, Дозвілля. Нині намітилася нова тенденція. У школі проводиться моніторинг учнівської думки і на основі опитувань розробляються культурно-розважальні програми. Втіленням проектів у життя займається ініціативна група, куди входять найактивніші учні. Окрім того, учні намагаються позбутися проблем у взаєминах учень-учень, учень-вчитель, учень-батьки. Вони самі про­во­дять кон­цер­ти, брейн-ринги, те­ма­тичні вечори, КВК, дис­ко­теки, учнівські аукціони, на­у­кові кон­фе­ренції. Взагалі останнє – окремий напрямок. Адже двічі на рік проводиться науково-практична конференція, де розглядаються цікаві теми з математики, літератури, хімії чи біології. Особливість – підготовка обов’язково власного дослідження. Найкращі роботи направляються в Малу академію наук України, де вже декілька років поспіль займають призові місця.

Одне слово, нині школа у творчому піднесенні.